Как выращивать голубику?

Лохина: посадка й догляд, вирощування

Марина Чайка 02 лютого 2019 Опубліковано у Плодово-ягідні рослини

Рослина лохина звичайна (лат. Vaccinium uliginosum), або лохина болотна, або низькоросла – типовий вид роду Вакцініум родини Вересові. Цей листопадний чагарник зустрічається в помірних і холодних регіонах усієї Північної півкулі – в Євразії ареал виду починається в Ісландії і доходить до Середземномор’я і Монголії, в Північній Америці простягається від Аляски до Каліфорнії. У народі лохина має багато назв – лохиня (лохачі), піяки (п’яна ягода, п’яничка, п’яниця), голубець (голубиця), дурниця, синій виноград. Усі назви з негативним підтекстом лохина отримала помилково: люди скаржилися, що від неї болить голова (жене в голову біль, як на похмілля – звідси дурниця, піяки та ін.), а винуватцем головного болю є насправді багно, що незмінно росте у сусідстві з лохиною. Сама ж ягода лохина є найціннішим природним продуктом, який дедалі частіше привертає увагу садівників. Крім лохини звичайної, що зростає всюди в регіонах із прохолодним і помірним кліматом, існує такий вид, як високоросла садова лохина (Vaccinium corymbosum) – американська родичка лохини звичайної, яка давно стала повноправною садовою культурою на своїй батьківщині. У Канаді та США ця смачна і корисна ягода набагато популярніша за чорну смородину. Сорти і гібриди лохини садової, виведені американськими та канадськими селекціонерами, поступово завойовують популярність і серед наших любителів садівництва, і тепер канадська лохина в саду середньої смуги або гібридна американська лохина на дачі десь у південних районах Росії і України не така вже й велика рідкість.

Посадка й догляд за лохиною (коротко)

  • Посадка: можна навесні, до набубнявіння бруньок, але краще восени, під час падолисту.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: який відпочив і відновився за кілька років під паром, добре дренований торф’яно-піщаний або торф’яно-суглинний, із водневим показником 3,5-4,5 pH.
  • Полив: уранці та ввечері двічі на тиждень при витраті на кожен дорослий кущ не менше відра води. Тобто під кожен кущ ви маєте вилити двічі на тиждень уранці й увечері по відру води. У найспекотніші дні лохину не тільки поливають, а й обприскують рано-вранці або після 17.00.
  • Обрізування: навесні, до набубнявіння бруньок.
  • Підживлення: тільки мінеральними добривами на самому початку вегетаційного періоду.
  • Розмноження: насінням, живцями та поділом куща.
  • Шкідники: хрущі, гусінь шовкопряда, щитівки, попелиці, листовійки.
  • Хвороби: сіра гниль, моніліоз плодів, фізалспороз, септоріоз, фомопсис, подвійна плямистість, рак стебла, карликовість, червона кільцева й некротична плямистості, нитчастість гілок, вірусна мозаїка.

Детально про вирощування лохини читайте нижче

Лохина садова – опис

До роду Вакциніум науковці зараховують брусницю, журавлину, лохину і чорницю, з якою деякі ботаніки ототожнюють лохину, хоча далеко не всім фахівцям це видається справедливим. Коренева система в лохини мичкувата, без кореневих волосинок, гілки прямостоячі, циліндричні, вкриті темно-сірою або бурою корою, пагони – зелені. Кущ лохини звичайної досягає у висоту лише одного метра, вид лохина високоросла росте у висоту до двох і більше метрів. Дрібне, жорстке, цілісне гладке листя лохини до трьох сантиметрів завдовжки і до двох із половиною завширшки росте в черговому порядку на коротких ніжках. У нього оберненояйцеподібна або ланцетна форма з тупою верхівкою і злегка загнутими донизу краями, верхня сторона листової пластини блакитно-зеленого відтінку через восковий наліт, нижня сторона з сильно виступаючими жилками більш світлого відтінку. Невеликі пониклі п’ятизубчасті квітки з рожевим або білим глечиковим віночком до 6 см завдовжки і 8-10 тичинками сидять по кілька штук на верхівках тогорічних гілок. Ягоди лохини звичайної довгасті, завдовжки до 12 мм і вагою до одного грама, синього кольору із сизим нальотом, тонкошкірі, із зеленуватою м’якоттю. Ягоди американської високорослої лохини важать від 10 до 25 г, з одного куща в Америці збирають до 10 кг, у наших умовах у теплих районах і за сприятливої погоди можна отримати до 7 кг ягід з одного куща високорослої лохини. Річ у тім, що не всі зарубіжні сорти годяться для вирощування в наших кліматичних умовах, оскільки ті з них, що починають плодоносити пізно, встигають дозріти тільки на 30 %. Тому охочим вирощувати в себе на ділянці цю чудову ягоду краще культивувати лохину звичайну або купувати ранньо- і середньостиглі сорти лохини садової.

Посадка лохини садової

Коли саджати лохину

Посадка лохини здійснюється і навесні, і восени, але весняна посадка надійніша за осінню, бо за літній сезон саджанці лохини встигають прижитися на ділянці й зміцніти настільки, що ризик їхнього підмерзання взимку мінімальний. У цій статті ми познайомимо вас з агротехнікою рослини і докладно розповімо про те, як правильно посадити лохину, як вирощувати лохину і як доглядати за лохиною, а саме – чим підживити лохину, як поливати лохину і як розмножувати лохину. Вирощування лохини – процес нескладний, складніше буде зібрати і зберегти врожай, але і про це ми вам теж розповімо.

Ґрунт для лохини

Якщо ви вирішили вирощувати лохину у своєму саду, виділіть для неї сонячне, але захищене від вітру місце, і не намагайтеся заховати її в затінку – ягід буде мало, і їхній смак вам не сподобається. Поставтеся серйозно до вибору ґрунту для лохини, оскільки рости вона може тільки на кислих ґрунтах – оптимальний водневий показник для неї pH 3,5-4,5. Крім того, дуже бажано, щоб ділянка, на якій ви посадите лохину, кілька років побула під паром: лохина не терпить попередників. Отже, на сонячному тихому місці з добре дренованим торф’яно-піщаним або торф’яно-суглинистим ґрунтом лохина продемонструє вам свої найкращі якості. Якщо у вашому саду немає ділянки з ґрунтом, який буде до смаку лохині, не турбуйтеся, його можна створити рукотворно.

Посадка лохини навесні

Лохина навесні висаджується в ґрунт до набрякання бруньок. Перед тим, як посадити лохину, необхідно вирішити, який саме вид або сорт ростиме на вашій ділянці найкраще. У районах із прохолодним кліматом краще вирощувати низькорослу канадську лохину, а у більш теплих районах, де літо спекотне і довге, можна культивувати сорти садової лохини. Роблячи вибір, найважливіше зіставити терміни дозрівання з кліматичними особливостями вашої місцевості, інакше лохина може не встигнути дозріти, і тоді ваш самовідданий догляд за садовою лохиною виявиться марним.

Краще купувати саджанці із закритою кореневою системою – в горщиках або в контейнерах, але не можна просто перевалити їх із посудини в яму, бо тендітне коріння лохини саме по собі не розвернеться в ґрунті, і рослина не зможе розвиватися повноцінно. Перед тим, як садити лохину, опустіть контейнер із саджанцем на чверть години у воду, потім дістаньте саджанець із контейнера та постарайтеся обережно розім’яти земляну грудку і розправити коріння лохини.

Посадка садової лохини, як і лохини звичайної, розпочинається з риття ям розміром 60х60 і завглибшки в півметра на відстані 0,5 м одна від одної для низькорослих сортів, одного метра для середньорослих сортів і 120 см для високорослих сортів. Між рядами дистанція повинна бути від трьох до трьох із половиною метрів. Стінки і дно ями бажано розпушити, щоб вони могли пропускати повітря до коріння. Потім необхідно створити в ямі кислий субстрат, аби лохина розвивалася нормально – укладіть на дно верховий торф, змішаний із тирсою, хвоєю і піском, додайте туди для окислення ґрунту 50 г сірки, ретельно все перемішайте й ущільніть. Не додавайте в субстрат ніяких добрив, особливо органічних, які залужують ґрунт – всьому свій час. Тепер можна опустити саджанець в яму, розправити його коріння в різні боки і присипати його землею таким чином, щоб коренева шийка була заглиблена у ґрунт на 3 см. Після посадки саджанці поливають, а ґрунт навколо них мульчують дванадцятисантиметровим шаром хвойної тирси, кори, соломи або торфу.

Посадка лохини восени

Порядок посадки лохини не залежить від пори року, і він описаний у попередньому розділі, однак після осінньої посадки потрібно видалити секатором у саджанця першого року життя всі слабкі гілки, а розвинені бажано вкоротити наполовину. Якщо саджанцю більше двох років, обрізування після посадки не проводиться.

Догляд за лохиною

Вирощування лохини садової

Кілька разів за сезон вам доведеться розпушувати ґрунт на ділянці з лохиною на глибину приблизно восьми сантиметрів, проте намагайтеся не перестаратися, оскільки занадто часте розпушування може вашу лохину пересушити, а надто глибоке – пошкодити горизонтально розташовану кореневу систему, яка розташована всього сантиметрів за п’ятнадцять від поверхні. І саме тому особливої важливості набуває мульчування ґрунту на ділянці. Розпушувати ґрунт можна, не прибираючи мульчу, яку потрібно раз на два-три роки обов’язково поповнювати. Не дозволяйте на ділянці з лохиною рости бур’янам, видаляйте їх відразу після виявлення.

Крім розпушування і прополювання бур’янів, догляд за лохиною передбачає своєчасний полив, обрізання і підживлення лохини.

Полив лохини

Правильний полив дуже важливий для лохини. Завдання в тому, щоб виробити таку схему зволоження ґрунту, при якій корінню буде достатньо вологи, і водночас вона не застоюватиметься довше, ніж на дві доби, інакше кущ може загинути. Поливати лохину потрібно двічі на тиждень, виливаючи по одному відру води під кожен дорослий кущ рано-вранці і після заходу сонця – саме так: по відру води під кожен кущ двічі на день два рази на тиждень. Особливо потребує поливу лохина в липні і серпні, під час плодоношення, коли на кущах закладаються квіткові бруньки майбутнього врожаю, і якщо рослина відчує нестачу вологи, це негативно позначиться на кількості і якості ягід не тільки поточного, а й наступного врожаю. У найспекотніші дні кущі лохини потрібно не тільки поливати, а й обприскувати, щоб вони не перегрівалися. Робити це слід рано-вранці і після четвертої години дня.

Підживлення лохини

Лохина не особливо вимоглива до родючості ґрунту, проте добре відгукується на мінеральні добрива, які найкраще вносити на самому початку весни, в період сокоруху і набухання бруньок. Органічні добрива лохині категорично протипоказані! Найкращі добрива для лохини – сульфат амонію, сульфат калію, сірчанокислий магній, суперфосфат і сульфат цинку. Саме ці форми засвоюються лохиною найкраще. Азотні добрива (сульфат амонію) вносять у три етапи: під час початку сокоруху вносять 40 % необхідних лохині на рік азотних добрив, на початку травня – 35 %, а на початку червня – 25 %. У середньому це по 70-90 г добрива на один кущ. З літа до наступної весни лохина азотних добрив не потребуватиме. Фосфорні добрива (суперфосфат) вносять улітку і восени з розрахунку 100 г на один кущ. Сульфат магнію вноситься один раз за сезон з розрахунку 15 г на один кущ, а сульфат калію і сульфат цинку – один раз по 2 г на кущ.

Розмноження лохини

Розмножується лохина як насіннєвим, так і вегетативним способами. Із зібраних зі здорових кущів повноцінних ягід добувають насіння, злегка його підсушують і восени висівають на навчальні грядки, перекопані з кислим торфом. Якщо ви вирішите посіяти насіння навесні, його потрібно попередньо стратифікувати протягом трьох місяців у холодильнику, а потім посіяти в борозенки на глибину одного сантиметра, засипавши зверху сумішшю торфу з піском у пропорції 1:3. Насінню для проростання необхідно створити умови: температуру повітря 23-25 ºC, вологість близько 40 %, а також забезпечити регулярні поливання, розпушування ґрунту і прополювання бур’янів. Підживлення сіянців азотним добривом здійснюють навесні тільки на другий рік росту. За два роки розсаду висаджують на постійне місце.

Розмноження лохини живцями дає швидші та надійніші результати, ніж генеративне розмноження. Для цього використовують кореневищні живці лохини, які нарізають пізньої осені після листопаду або ранньою весною до початку сокоруху. Оптимальна довжина живця 8-15 см, і краще брати пагін товстенький, щоб коріння утворилося швидше і якомога раніше почався приріст. Для активізації приживлюваності живці протягом місяця зберігають при температурі 1-5 ºC, після чого висаджують під кутом у суміш піску з торфом у пропорції 3:1, а зверху насипають шар цього ж субстрату завтовшки 5 см. Якщо правильно доглядати за живцями, за два роки можна отримати добре розвинені саджанці і висадити їх на постійне місце.

Розмножують лохину і поділом куща. Частину викопаного куща ділять таким чином, щоб у кожній частині було кореневище завдовжки 5-7 см, частини відразу висаджують на постійне місце. Отримані насіннєвим способом кущі вступають у плодоношення на сьомий чи восьмий рік, а ті, що вийшли при вегетативному способі розмноження, можуть почати плодоносити вже на четвертий рік.

Обрізування лохини

Для регулярного плодоношення лохина потребує обрізування, яке краще проводити навесні, до набрякання бруньок, але якщо ви виявили хворі гілки влітку або восени, чекати весни необов’язково – видаліть підозрілі пагони негайно і спаліть їх. У кущів першого року видаліть усі квітки – це добре вплине на правильний розвиток рослини. У молодих кущів віком 2-4 роки потрібно шляхом обрізування сформувати міцний скелет, який дозволить рослині витримати вагу гарного врожаю, тому у них вирізують слабкі, хворі, обморожені після зими і лежачі на землі гілки, а також видаляють прикореневу поросль. У кущів чотирирічного віку і старших, крім слабких і хворих гілок, вирізують пагони старші п’яти років, а з однорічних залишають 3-5 найміцніших. Кущі пряморослих сортів проріджують у середині куща, у розлогих кущів вирізають нижні пониклі гілки. Важливо, щоб не відбувалося змикання гілок між сусідніми кущами, тому що це може погано позначитися на смаку ягід і терміні дозрівання.

Лохина восени

Збір ягід лохини після початку плодоношення проводять раз на тиждень, і робити це краще вранці після випаровування роси. З моменту набуття ягодами потрібного кольору вони повинні зріти на кущі ще кілька днів доти, доки з тугих не стануть м’якими. За цей час збільшується маса ягід і в них підвищується вміст цукру. Зібрані плоди негайно поміщають у холодильник і зберігають при температурі від 0 до +2 ºC до двох тижнів, ізолювавши від інших продуктів, щоб уникнути поглинання ягодами сторонніх запахів. Для більш тривалого зберігання вимиті і просушені ягоди лохини розкладають в один шар і поміщають у морозилку, після промерзання наскрізь їх зсипають в посудину і знову поміщають на зберігання в морозильну камеру. Можна також висушити ягоди лохини і взимку варити з них компот, робити лікувальні відвари і настої.

Якщо у вашій місцевості бувають сильні морози, доведеться лохину вкривати, адже за температури -25 ºC вона має всі шанси замерзнути, особливо якщо під час морозів не буде снігу. Підготовка кущів лохини до зими починається після збору врожаю – гілки лохини потрібно повільно притягнути до землі, накинувши на них петлю зі шпагату або дроту, потім закріпити кущ на поверхні ділянки, накрити його мішковиною (поліетилен краще не використовувати, тому що лохина не зможе під ним дихати) і закидати зверху ялиновим гіллям. Коли або якщо випаде сніг, непогано присипати лохину на ялинове гілля снігом. Зняти всі шари захисту від холодів можна буде тільки навесні. Якщо ж у вашому районі таких холодних зим не буває, можна на зиму кущі не вкривати, тим більше, якщо ви вирощуєте на ділянці зимостійкі сорти.

Шкідники і хвороби лохини

Шкідники лохини

Посадка і догляд за садовою лохиною повинні виконуватися відповідно до агротехнічних правил, і тоді ваші рослини будуть здоровими і несприйнятливими до хвороб, але іноді і здорові рослини доводиться захищати. Найчастіше потерпають ягоди лохини від птахів, які скльовують дозріваючі плоди. Аби зберегти врожай лохини, обережно натягніть на кущі сітку з дрібними осередками. Що ж до комах, то вони не завдають помітної шкоди лохині, хоча рік на рік не випадає, й іноді навесні кущі лохини може бути атаковано хрущами, які обгризають листя і виїдають квітки рослини, від чого врожайність лохини знижується. Крім того, личинки жуків під’їдають коріння кущів. Може потерпіти лохина і від гусениць соснового шовкопряда, листовійки, щитівок і попелиці. Жуків та їхні личинки потрібно збирати вручну і топити у відрі з солоною водою, а у боротьбі з іншими шкідниками найкращий засіб – обприскування посадок лохини актеліком або карбофосом, як профілактичний (ранньою весною і після збору врожаю), так і лікувальний, коли ви виявили на лохині шкідника.

Захворювання лохини

Найбільше потерпає лохина від грибкових хвороб, таких як рак стебла, засихання гілок (фомопсис), сіра гниль (ботритіс), моноліоз плодів, фізалспороз, біла плямистість (септоріоз) і подвійна плямистість. Слід знати, що майже всі грибкові хвороби садової лохини провокуються застоєм вологи в корінні рослини, котрий виникає через неправильний полив або недостатню водопроникність ґрунту. Розберіться з цим питанням, доки грибкові захворювання не знищили всі кущі лохини на ділянці. Як профілактику рекомендуємо щорічно на початку весни і після збору врожаю проводити обробку рослин бордоською сумішшю, а в якості лікування від хвороб – подвійну-потрійну обробку посадки препаратом топаз з інтервалом у тиждень. Замість топазу можна використовувати ту ж бордоську суміш, а також топсин або фундазол.

Крім грибкових хвороб, іноді вражають лохину вірусні або мікроплазмові захворювання – мозаїка, карликовість, червона кільцева і некротична плямистості, нитчастість гілок, від яких вилікувати рослину не можна, доведеться видаляти і спалювати хворі екземпляри.

Виникають проблеми в лохини при порушенні правил агротехніки. Наприклад, іноді можна почути скарги, що лохина жовтіє – листя спочатку стає світло-зеленим, а потім жовтим. Найпевніше, проблема в тому, що ґрунт на ділянці недостатньо кислий – внесіть у нього торф, і поступово зовнішній вигляд листя стане колишнім. Точніше, нове листя буде рости зеленим. Жовтіє листя в лохини і в результаті нестачі азоту, крім того, з цієї причини ягоди стають дрібними, а пагони перестають рости. Вносити азотні добрива в ґрунт на ділянці лохини потрібно щорічно навесні в три етапи, пам’ятайте про це. А ось якщо у лохини червоніє листя, то це перші ознаки раку стебла або засихання гілок.

Сорти лохини

Наразі сорти лохини поділяються на чотири групи:

  • низькорослі – в їхню основу покладено вид лохина вузьколиста, схрещений із генетичним матеріалом лохини миртолистої і північної;
  • північні високорослі сорти вирізняються високою зимостійкістю і пізнім терміном плодоношення, їх було виведено на основі північноамериканських видів – лохини високорослої з використанням генетичного матеріалу лохини звичайної;
  • південні високорослі сорти – це комплексні гібриди північної високорослої лохини і деяких видів лохини, котрі зустрічаються на півдні, що допомогло зробити нові сорти посухостійкими. Крім того, південні високорослі сорти лохини менше залежать від водневого показника ґрунту;
  • напіввисокорослі сорти утворилися шляхом подальшого насичення високорослих сортів лохини генами лохини звичайної, що підвищило їхню зимостійкість – ці сорти можуть витримувати температуру до -40 ºC;
  • Кроляче око – основою сортів цієї групи є вид лохина прутоподібна, що дозволяє гібридам проявляти підвищену адаптацію до спекотних умов і низького вмісту органічних речовин у ґрунті. Вегетативний період цих сортів дуже довгий, тому немає сенсу вирощувати їх у районах із прохолодним і помірним кліматом – не всі ягоди встигнуть дозріти до зими.

Із цих п’яти груп для вирощування в нашому регіоні придатні тільки північні високорослі сорти, і ми пропонуємо вам опис сортів лохини, які найлегше вирощувати в місцевості з помірним і прохолодним кліматом.

  • Блугольд – середньостиглий середньорослий сорт із напіврозлогим кущем і ягодами середнього розміру, солодко-кислими на смак. Сорт із високою зимостійкістю, однак вимагає проріджування і посиленого обрізування.
  • Патріот – високорослий середньостиглий сорт із розлогим кущем 1,5 м у висоту, великими світло-синіми ягодами зі щільною шкіркою, що дозрівають в липні-серпні. Дає стабільно високі врожаї – до 7 кг ягід із куща. Сорт стійкий до холодів і типових для лохини захворювань.
  • Чиппева – середньорослий ранньостиглий сорт заввишки до 1 м із середніми та великими дуже солодкими ягодами світло-синього кольору. Сорт вирізняється високою зимостійкістю – витримує морози до -30 ºC. Цей сорт добре вирощувати на дачній ділянці і навіть у контейнерах.
  • Дюк – пізньоквітучий, але ранньостиглий високорослий сорт, що досягає у висоту двох метрів. Пізнє цвітіння настає після весняних заморозків, а раннє дозрівання дозволяє отримувати високі стабільні врожаї середніх і великих за розміром ягід, що не дрібнішають з роками. Сорт надзвичайно зимостійкий, але вимагає посиленого обрізування.
  • Санрайз – середньовисокий розлогий кущ зі слабким паросткоутворенням, що дозволяє проводити обрізування не так часто, як в інших сортів. Великі, злегка сплющені щільні ягоди, чудові на смак, дозрівають у середині липня, з одного куща можна зняти до 4 кг плодів. На жаль, сорт може потерпіти від весняних заморозків.
  • Шантеклер – середньорослий кущ із висхідними гілками, зацвітає після весняних заморозків. Середньої величини світло-блакитні кислувато-солодкі ягоди достигають наприкінці червня. З одного куща можна зняти до 4 кг плодів. Сорт вирізняється високою зимостійкістю.
  • Нортленд – невисокий, всього метрової висоти розлогий кущ, здатний давати регулярні врожаї по 5-8 кг середньої величини блакитних тугих ягід із чудовим смаком. Сорт вирізняється високою морозостійкістю і коротким періодом вегетації – всі ягоди встигають дозріти до зими. Цінується цей сорт і в декоративному квітникарстві за компактність і невисокий зріст.
  • Елізабет – високорослий розлогий кущ із прямостоячими стеблами і пагонами червонуватого відтінку, що є ознакою особливо високої зимостійкості сорту. Врожайність складає від чотирьох до шести кілограмів ягід з одного куща. Сорт пізній, але один із найкращих за смаковими якостями: дуже солодкі й запашні великі ягоди до 22 мм у діаметрі починають дозрівати з початку серпня. На жаль, встигають дозріти не всі ягоди.

Властивості лохини

Шкода і користь лохини давно цікавили вчених, і в результаті наукових досліджень було виявлено, що ця ягода має цілу низку унікальних якостей. Лохина захищає організм від радіоактивного випромінювання, покращує роботу кишечника та підшлункової залози, уповільнює старіння нервових клітин, зміцнює стінки кровоносних судин. Лохина має жовчогінну, протицинготну, антисклеротичну, протизапальну, кардіотонічну і гіпотензивну дію. Плоди лохини містять провітамін A, вітаміни B1, B2, C, PP, відповідальний за еластичність капілярів шкіри і зменшуючий ризик варикозного розширення вен, шість незамінних амінокислот, кальцій, фосфор і залізо, яке в тому вигляді, в якому воно міститься в лохині, майже повністю засвоюється організмом людини. Лохина ефективно використовується при лікуванні ревматизму, атеросклерозу, гіпертонії, капіляротоксикозу, ангіни та інших захворювань.

Сік з ягід лохини призначають при цукровому діабеті, хворобах шлунково-кишкового тракту, лихоманці. Ягоди лохини знімають спазм очей і сприяють відновленню зору, пектини, що містяться в них, допомагають зв’язувати і виводити з організму радіоактивні метали. А за рахунок вмісту в ягодах високоактивних антиоксидантів лохина перешкоджає утворенню ракових клітин в організмі.

У народній медицині ягоди лохини їдять сирими, а також вживають у вигляді відварів, настоїв і настоянок. Користь лохини очевидна як для хворих, так і для здорових людей, які, вживаючи в їжу свіжу ягоду, зміцнюють свій імунітет і насичують організм вітамінами. Однак в якості сировини для ліків використовують не лише ягоди, а також листя і пагони лохини.

Відвар лохини показаний при хворобах серця. Готують його так: дві столові ложки подрібнених молодих гілок і листя лохини кладуть в емальовану каструлю, заливають однією склянкою окропу, накривають кришкою і ставлять каструлю на півгодини на водяну лазню, потім знімають, охолоджують, проціджують, віджимаючи залишки. Отриману кількість доливають кип’яченою водою, щоб вийшла склянка відвару, яку сердечникам треба приймати по одній столовій ложці чотири рази на день.

При дизентерії або проносі залийте столову ложку сухих ягід склянкою окропу, прогрійте п’ять хвилин на вогні, зніміть і настоюйте під кришкою чверть години. Приймати цей настій потрібно теж по одній столовій ложці чотири рази на день.

При цукровому діабеті вживають такий відвар: одну столову ложку подрібнених сухих гілок і листя лохини залийте двома склянками окропу (400 мл) і прогрійте на невеликому вогні протягом п’яти хвилин, потім зніміть з вогню, накрийте, дайте годину настоятися, процідіть і приймайте до їжі по 100 мл тричі на день.

Що ж до протипоказань, то лохина їх не має, однак це не означає, що можна їсти її кілограмами. Навіть корисні для організму продукти можуть завдати шкоди, якщо забути про почуття міри. При переїданні лохина може викликати нудоту, блювоту і навіть алергічну реакцію. А надлишок антиоксидантів може призвести до зменшення надходження до м’язів кисню і, як наслідок, до порушення м’язових функцій організму. Якщо ж вживати в помірних кількостях свіжу лохину в сезон, а взимку і навесні варити з неї компоти, відвари і настої, то, можливо, ви не тільки поліпшите своє здоров’я, а й зумієте перейти в розряд довгожителів, як лохина, кущ якої при гарному догляді здатний рости і плодоносити сто років.

Розділи: Плодово-ягідні рослини, Ягідні кущі, Рослини на Л, Вересові

Після цієї статті зазвичай читають

Выращивание черники, голубики в теплицах

Семья Орловых — Александр Геннадьевич, Алла Владимировна и их сын Кирилл — два года назад занялись необычным делом. Несмотря на сибирский климат и морозы, они круглый год с успехом выращивают клубнику благодаря собственным инженерным решениям.
Мечта семьи Орловых — создать лучшую теплицу не только в Сибири, но и в мире. Фото: Арсений Лойш Мы встретились во дворе обычного пятиэтажного дома и направились в его подвал. Именно там городские фермеры и выращивают ягоду. Да-да, без единого солнечного лучика, так ей необходимого, и без природного тепла.
— Дело в том, что агротехника базируется на гидропонике и аэропонике, — объясняет Александр Орлов, демонстрируя небольшое фермерское хозяйство. — Это важно, но важнее освещение. Технологию придумал мой сын, это его ноу-хау. И она легла в основу нашей «экономной экономики».
Фитосветильники — вот то чудо инженерной мысли, которое позволяет выращивать клубнику в Сибири в любое время года и в любом помещении. В хозяйстве Орловых есть, конечно, и множество других технических приспособлений, но главное здесь — именно светильники, от которых ягода получает самое необходимое для роста, запаха и цвета: свет и тепло.
Чтобы было понятно сразу: Кирилл Орлов — не технарь-самоучка. Он — профессиональный инженер, окончил факультет прикладной математики Томского государственного университета. Знания, полученные в вузе, позволили ему прийти к своей инженерной разработке, которая имеет массу плюсов в сравнении с зарубежными и отечественными аналогами. А именно: фитосветильники Орлова позволяют снизить энергопотребление (на каждом можно экономить до пятнадцати тысяч рублей в год), стабилизируют температурный режим, являются источником экономного и правильного света (при восемнадцати рабочих часах в сутки лампы хватит на семь с половиной лет). Клубника при этом быстрее растет и созревает, ее урожайность увеличивается до четырех раз.
Все это возникло не сразу и не вдруг. Был, хоть и непродолжительный, подготовительный период.
— Я уже вышел на пенсию. Любимая жена, отдых, рыбалка — много ли надо человеку, чтобы время после трудовой жизни приносило счастье? И тут приходит сын и говорит: «А не заняться ли нам выращиванием клубники?» Мы с женой только переглянулись. Надо сказать, что до этого он уже проводил эксперименты со светом и выращивал достаточно успешно зелень — лук, петрушку, шпинат. И неплохо, в общем-то, получалось, но мы не придавали этому большого значения, так как объемы были невелики — для себя. О промышленном масштабе никто и думал.
Инициативу поддержали в областной администрации: понравился системный подход, а главное, сама идея выращивания и селекционирования клубники в Томске круглый год. Это качественные, экологически чистые ягоды по приемлемой цене. Первый грант, который пошел на создание производственного комплекса, — поддержка от власти. Сейчас у Орловых две комнаты по тридцать квадратных метров каждая заняты грядками на 3 000 ягодных кустов и разными системами выращивания, в третьей комнате — система управления хозяйством: водоподготовка, растворный узел и прочее оборудование.
— На нашей страничке в инстаграме много положительных, добрых отзывов от покупателей — как частных лиц, так и представителей ресторанного бизнеса. Есть мнения родителей, которые довольны тем, что наши ягоды не вызывают у детей аллергических реакций, — говорит Алла Владимировна.
Разумеется, мы с фотографом тоже попробовали клубнику. Сочная, сладкая, душистая, с нежным послевкусием — чудо сибирское, иначе и не скажешь. Да еще и весной, когда на полях еще снег, а в душе лишь робкие ростки веры в предстоящее тепло.
По сути, Орловы стали в Томске первопроходцами в модном направлении «сити-фермерство». Это движение в России постепенно развивается, находя все больше приверженцев, готовых выращивать продукты в городских условиях с применением экологически чистых технологий. Тренд, который набирает энтузиастов, находящих свою нишу среди стекла и бетона, смога и малых пространств городов. В общем-то, любого человека, хоть раз вырастившего на своем подоконнике лучок или петрушку, можно назвать сити-фермером. На начальном, конечно, уровне, но все же. Опыт Орловых — это технологичный подход. Желание работать продуктивно, эффективно, системно.
— Наша мечта, а точнее задача — создать лучшую теплицу не только в Сибири, но и в мире, — не скромничает Кирилл Александрович. — Есть возможность выбрать место под ее строительство, есть силы и желание показать, что Сибирь — это аграрные технологии мирового уровня, энергоемкие теплицы, способные приносить и качественный продукт, и прибыль. По сути, наша технология позволяет выращивать не только клубнику, но и любое растение в сибирских условиях: зелень, цветы — те же тюльпаны, которые мы закупаем в огромных количествах у голландцев. У меня понимание того, что мы можем это сделать, и поддержка семьи. А дальнейшее развитие — в процессе расширения поля деятельности и поэтапной реализации задуманного.
Между тем
Вегетативный период в хозяйстве Орловых длится 45 дней, после чего урожай собирается круглый год ежедневно. Сорок тысяч кустов в год могут давать от сорока до шестидесяти тонн ягод. Килограмм клубники, в зависимости от времени года, стоит от 600 до тысячи рублей.
https://rg.ru/

Виды и сорта

Голубика представляет собой кустарник, продолжительность жизни которого может достигать 90 лет. Для выращивания на приусадебном участке селекционерами специально выведены сорта низкорослой и высокорослой садовой голубики, дающие обильные урожаи.

Срок жизни кустарника голубики может доходить до 90 лет

Низкорослая голубика – кусты, высотой 35-70 см, плодоносящие до 1,5 кг ягод с куста, отличается морозоустойчивостью и отлично приживается в средней полосе России, на Урале, в Сибири. Наиболее популярными сортами являются:

  • «Таежная Красавица»
  • «Юрковская»
  • «Шегарская»
  • «Иксинская»
  • «Голубая россыпь»
  • «Дивная»
  • «Изящная»

Лучше всего в России приживаются низкорослые кусты голубики

Высокорослая голубика – кустарник, высотой 80-200 см, плодоносит крупными ароматными голубыми ягодами с сизым налетом. Вкус – кисло-сладкий или сладкий. Наиболее распространенные сорта:

  • «Патриот»
  • «Норткантри»
  • «Блюкроп»
  • «Нортблю»
  • «Уэймут»
  • «Ранкокас»
  • «Блу Джайнт»
  • «Роуз Шампейн»
  • «Нортленд»
  • «Дарроу»

Внимание! Сорта голубики разделяются на ранние и среднеспелые, при выращивании нескольких сортов с разным сроком созревания, можно собирать урожай ягод в течение нескольких месяцев.

Для разведения в теплице необходимо выбирать специальные сорта голубики

Посадка и размножение

Вырастить кусты голубики можно с помощью семян и вегетативным способом.

1. Семенной способ. Выращивание голубики данным способом займет много времени. Семена в конце лета выбирают из созревших размятых ягод, промыв водой и подсушив их. Стоит помнить, что семена голубики сохраняют свою всхожесть до 10 лет.

Свежеполученные семена высевают в емкость с верховым торфом, не углубляя в субстрат и присыпав сверху песком, увлажняют с помощью распылителя, накрывают пленкой.

Внимание! Если для посева используются несвежие семена, то перед посевом их необходимо стратифицировать в течение 3 месяцев, поместив во влажный песок и выдержав при температуре 3-5° C.

Всходы появляются спустя 2-4 недели. В течение данного срока, посевам обеспечивают регулярное проветривание, увлажнение и температуру на уровне 23-25° C. При появлении у всходов 3 настоящих листочков, их пересаживают в теплицу на расстоянии 10 см друг от друга.

Садовую голубику размножают семенами и черенками

2. Вегетативный способ. Сортовую голубику лучше всего разводить с помощью одревесневших однолетних черенков, которые следует заготавливать с декабря по март. Из черенков высокорослой голубики следует нарезать заготовки по 10-15 см длиной, для низкорослой – 7-10 см таким образом, чтобы нижний срез проходил под почкой и был косым, а верхний располагался на 2 см выше почки и был горизонтальным. Перед посадкой, нижний срез следует обработать биостимулятором. При выращивании в теплице, заготовленные черенки высаживают в субстрат, состоящий из торфа, песка, перепревших опилок, по схеме 5×5 или 10×10 см. Для укоренения черенков понадобится 2 месяца, на протяжении которых в теплице необходимо поддерживать высокую влажность, регулярно проветривая и затеняя посадки от попадания прямых солнечных лучей.

Внимание! Для размножения голубики вегетативным способом, можно использовать и полуодревесневшие побеги, заготавливая черенки с конца июня по конец июля. Низкорослую голубику можно размножать с помощью столонов – подземных корневищных побегов, для чего кусты выкапывают и отделяют столоны от материнского растения.

Покупая готовые саженцы голубики, следует выбирать те, у которых корневая система закрыта. Плодоносить растение начнет в течение 2 лет. Саженцы, достигшие двулетнего возраста готовы к пересадке на постоянное место.

Размножение голубики саженцами

Уход за голубикой

Голубика предпочитает расти на кислых (pH 4.0), хорошо аэрируемых и водопроницаемых почвах, поэтому выбирая для нее грунт следует отдавать предпочтение торфяному или песчано-торфяному субстрату.

Корневая система голубики располагается поверхностно, что следует учитывать при рыхлении почвы. Чтобы сократить количество рыхлений, рекомендуется землю вокруг посадок замульчировать хвоей, соломой или опилками слоем от 5 см.

При выращивании, кустам голубики следует обеспечить регулярное увлажнение, не допуская при этом застоя воды в грунте и хорошее освещение. Обильный полив особенно важен в период закладки цветочных почек, что происходит в июле-августе. Ежемесячно, кусты рекомендуется поливать подкисленной водой, не избегая попадания воды на листья.

Внимание! Максимальное плодоношение у голубики наступает в возрасте 5-10 лет.

Ежегодно, начиная с 3-х летнего возраста, для кустов голубики следует проводить формирующую обрезку, а в возрасте 10 лет сделать омолаживающую обрезку кустов.

Садовой голубике необходимо постоянное увлажнение, но без застоя воды

Голубика хорошо отзывается на подкормку минеральными удобрениями, проводить ее следует начиная со второго года жизни по 3 раза в год:

  • при появлении почек;
  • в период цветения;
  • во время образования завязи, но не позже 1 июля.

Внимание! Голубика не выносит подкормки органическими удобрениями. Лучшими удобрениями для данной ягоды является сульфат аммония, сульфат цинка, сульфат калия, суперфосфат, сернокислый магний.

Количество вносимых удобрений зависит от возраста кустов:

  • 10-20 г для 2 и 3 летних кустов;
  • 40 г для 4 летних кустов;
  • 70-80 г для 5 летних;
  • 150-160 г для кустов старше 7 лет.

Голубику подкармливают три раза в год, начиная со второго года

Болезни, вредители, ошибки агротехники

Голубика подвержена грибковым поражениям:

  • фомопсис – засыхание ветвей;
  • септориоз – белая пятнистость;
  • ботритис – серая гниль;
  • двойная пятнистость;
  • монолиоз плодов;
  • рак стебля.

Основная причина развития грибковых заболеваний – не соблюдение правил агротехники, в результате чего, корневая система растения страдает от застоя воды в грунте. В качестве профилактических мер, предпринимаемых для предотвращения грибковых заболеваний, является ежегодная весенняя обработка кустов бордоской смесью, фундазолом или топсином.

Основная причина заболеваний голубики — застой воды в грунте

Кроме того, голубика восприимчива к вирусным заболеваниям:

  • красная кольцевая пятнистость;
  • мозаика;
  • нитчатость веток;
  • вирозная карликовость;
  • некротическая кольцевая пятнистость листьев.

При поражении растений данными заболеваниями, кусты необходимо удалить и сжечь.

Нарушения условий агротехники может привести к пожелтению листвы. Причина явления – недостаточно кислый показатель грунта или нехватка азота. Внесение торфа, с целью повышения кислотности почвы позволит исправить проблему и новые листья будут отрастать уже зелеными. При нехватке азота, кроме пожелтения листвы, наблюдается еще измельчение ягод и приостановка роста побегов. Предотвратить появление проблемы поможет 3-х разовая подкормка азотными удобрениями в течение сезона.

При некоторых вирусных заболеваниях кусты голубики необходимо удалять

Среди насекомых, врагами голубики являются:

  • майские жуки и их личинки;
  • гусеница соснового шелкопряда;
  • листовертка;
  • тля;
  • щитовка.

Профилактическое весенние или осеннее опрыскивание карбофосом позволит защитить ягодные посадки от тли и щитовки. При обнаружении жуков и гусениц, их следует собрать вручную и уничтожить.

Как показывают отзывы, выращивание голубики увлекательное занятие, позволяющее обеспечить стол вкусной и полезной ягодой в течение нескольких месяцев. Использование теплицы для размножения и выращивания посадочного материала гарантирует получение достаточного количества крепких сортовых саженцев.

Записи созданы 2587

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Начните вводить, то что вы ищите выше и нажмите кнопку Enter для поиска. Нажмите кнопку ESC для отмены.

Вернуться наверх